ВОРКІТЛИ́ВИЙ, рідко ВОРКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який має схильність воркотати (в 3, 4 знач.). Тепер навіть воркотливий воротар.. задоволено посміхався (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 77); Воркітлива людина;
// Який виражає незадоволення. Директор.. перейшов з пискливого крику на воркітливе бубоніння (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 73).
ВОРКІТЛИВИЙ
Тлумачення слова