ВОРІ́ТНЯ, і, жін., розм. Те саме, що ворітниця 1. Хура соломи все ж зачепилася краями за ворітню (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 32); Коли ж виводили за двір, То на ворюта впав твій зір, На дві обірвані ворітні (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 337).
ВОРІТНЯ
Тлумачення слова