ВОНЯ́ТИ, яю, яєш, недок., розм., рідко. Те саме, що смердіти. Увійшли до сіней, у яких було зовсім темно і страшно воняло торішньою гнилою капустою (Іван Франко, II, 1950, 56); — Та що воно воняє у вас там смалятиною? Дихання просто забиває (Андрій Головко, II, 1957, 43).
ВОНЯТИ
Тлумачення слова