ВОЛИНЯ́НИ, ян, мн. (одн. волинянин, а, чол.; волинянка, и, жін.).
1. Давнє східнослов’янське плем’я, яке жило у верхів’ях Західного Бугу й правих приток верхньої Прип’яті: У верхів’ях Західного Бугу і правих приток верхньої течії Прип’яті [до утворення давньоруської держави] жили дуліби, або волиняни (вони ж бужани) (Історія УРСР, I, 1953, 41).
2. Жителі Волині або ті, що родом із Волині. Як дорогих гостей зустріли волиняни тих, які першими прийняли бій з лютим ворогом (Радянська Україна, 21.V 1959, 4).