ВОЛОВИ́К, а, чол.
1. Той, хто доглядає або пасе воли. Вони простували на гору. То був коваль Денис та воловик Федір (Панас Мирний, IV, 1955, 201); Воловик пригнав худобу. Вона [Одарка], як крізь сон, одлучила дві пари сірих, запрягла у плуг (Любов Яновська, I, 1959, 421).
2. (Anchusa, L.) Трав’яниста рослина родини шорстколистих. Воловик лікарський.