ВОЛО́ТТЯ, я, сер. Збірн. до волоть і волот. Овес і ячмені гналися в колос, просо вже схилялося молодим волоттям до землі (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 603); Щільною стіною підвівся сухий з сиво-рожевим волоттям очерет (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 226); Звісивши важке й буйне волоття, просо стояло, як очерет (Вітчизна, 5, 1949, 16).
ВОЛОТТЯ
Тлумачення слова