ВОЛОКУ́ША, і, жін.
1. Сільськогосподарське знаряддя для вирівнювання та легкого поверхневого розпушування ґрунту. Поверхню ріллі можна вирівнювати також волокушею (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 83); А там он уже трактори прийшли з волокушами, розрівнюють.. нагорнуті протягом дня вали, розтягують по полю вибраний з протитанкового рову ґрунт (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 173).
2. Знаряддя для згортання й транспортування сіна та соломи до місць укладання їх у стоги або скирти. Стьопа кіньми солому возив, полову волокушею тягав (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 24); Солому стягували і скиртували тракторами з допомогою тросових волокуш (Наука і життя, 8, 1956, 29).
3. Густа сітка для ловлі риби на мілині. Риба на великих ставах ловиться неводом, а на середніх — волокушами (Колгоспник України, 16.VIII 1939, 2).