ВО́ЛОК, а, чол.
1. Невелика сітка з матнею для ловлі риби на неглибоких місцях. Перше у волок подивися, тоді рибкою й хвалися (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 179); Пливе в човні рибалка й тягне свій убогий волок (Леонід Первомайський, Нова лірика, 1937, 208).
2. Мотузок, за допомогою якого перетягують копиці сіна або колоди з одного місця в друге.
3. У давнину — назва місця найбільшого зближення двох судноплавних річок, де суходолом перетягали від однієї до другої човни та вантажі. Обидва шляхи повинні були йти здебільшого ріками та озером, а місцями — каналами або волоками (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 101).