ВОЛОЧІ́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням волочити 1, 4, 5. Розкочувати [розкручувати].. троси волочінням їх.. по землі не можна (Сільські лінії електропередачі, 1956, 116); Колісні засоби для збирання соломи [з поля] усувають основний недолік безколісних засобів — волочіння соломи по землі (Організація і технологія тракторних робіт, 1956, 316); — Паскудна трава! — буркнув Яким… Треба буде при волочінні уважати, аби й корінчика не лишилося (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 45).
2. техн. Спосіб обробки металів тиском, коли вироби (заготовки) протягують крізь отвір, діаметр якого менший від діаметра заготовки. Латунь добре обробляється прокатуванням і штампуванням; з неї можна також одержати дріт волочінням (Токарна справа.., 1957, 60).