ВОЛХВ, а, чол. У давніх слов’ян — ворожбит, чарівник. О, матері! щасливі тричі ви, Коли про вашу любую дитину Не дбають ні царі, ні мудрії волхви (Леся Українка, I, 1951, 419); Слов’яни вірили, що є люди, які вміють угадувати волю богів; таких людей вони називали волхвами, або чаклунами (Історія СРСР, I, 1956, 35).
ВОЛХВ
Тлумачення слова