ВОКА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до співу, признач. для співу; співочий. Вокальне, драматичне й хореографічне мистецтво українських кріпосних артистів відзначалося великою майстерністю (Українська класична опера, 1957, 60); Великий внесок у вокальну Шевченкіану зробив український композитор В. Заремба (Літературна Україна, 28.IX 1965, 2).
2. лінгв. Стос. до вокалізму. За приклад такої асиміляції в царині голосних може бути вокальна гармонія — уподібнювання голосних звуків сусідніх складів (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 210).