ВОЯЦЬКИЙ

ВОЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до вояк. [2-й козак:] А от січовики життя вояцьке Вподобали найбільше над усе (Володимир Самійленко, II, 1958, 34); Вершник рвучко розкрив свою ношу і подав Ходкевичу плетений з лози вояцький щит (Іван Ле, Наливайко, 1957, 267);
//  Власт. воякові. Вояцька кмітливість і одчайдушна хоробрість рятували його хлопців від смерті (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 176).