ВОЯЧЧИНА

ВОЯ́ЧЧИНА, и, жін., збірн., зневажл. Військові; командний склад армії в капіталістичних державах. Жахливі картини знущань австро-німецької вояччини над солдатами-буковинцями найкраще показані Федьковичем у поемах «Новобранчик» (1862), «Дезертир» (1868) (Історія української літератури, I, 1954, 336);
//  Агресивні військові кола капіталістичних країн. Японська вояччина причину своєї поразки на озері Хасан приписала дощику (Павло Тичина, III, 1957, 95); Боннські політики і вояччина настійливо рвуться до ядерної зброї (Комуніст України, 5, 1966, 38).