ВОГНІ́ТИ, ію, ієш, недок., поет.
1. Бути як вогонь; горіти. І вже у Василька душа вогніла, як-то він буде в службі у Струка (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 195).
2. Яскраво відсвічувати; палати. Прапори вогніють над перонами, День шляхи промінням у стеля (Ігор Муратов, Слово.., 1949, 21).