ВОДНО́, присл., розм.
1. У єдине ціле. Водно злилися наші вчинки — Одна ріка, одна рука (Максим Рильський, Зграя.., 1960, 13); Всі стовпилися навколо: на місці зварювання не було видно ніяких швів, залізна маса обох кінців скипілася водно (Іван Сенченко, Опов., 1959, 23).
2. рідко. Те саме, що одностайно 1; однаково. Вони [робітники] рухаються водно. Вони дихають водно. Вони думають водно (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 153).