ВНУ́ЧКА (ОНУЧКА, рідко УНУЧКА), и, жін. Зменш. до внука. А внучка в юпку одяглась У Катрину і ніби йшла До діда в гості (Тарас Шевченко, I, 1951, 320); Навчається добре бабусина внучка. Погано лише, що росте білоручка (Степан Олійник, Вибр., 1959, 154).
ВНУЧКА
Тлумачення слова