ВНА́ДНО (УНА́ДНО), присудк. сл. Про велике бажання зробити що-небудь. — Та вбив би такого на місці або спалив к чорту, щоб знав як! — погарячився котрийсь із молодих. — Щоб і іншим не було внадно (Андрій Головко, Мати, 1940, 141).
ВНАДНО
Тлумачення слова