ВМИНАТИ 1 (УМИНАТИ), аю, аєш, недок., ВМ’ЯТИ (УМ’ЯТИ), умну, умнеш, док., перех., рідко. Вдавлювати, втискувати в що небудь; утоптувати. Обернувся й пішов через галявину, вминаючи в землю весняну траву (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 384); Я вминаю З дідом стіг, Щоб у дощик Не затік (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 15);
// Ударом, тиском робити заглиблення. Твердиня сталі і вогню Повзе на перевал, Хоч б’ють снаряди у броню, Вминаючи метал (Микола Бажан, I, 1946, 130).
ВМИНАТИ 2 див. уминати 1.