ВЛАСТИ́ВЕЦЬ, вця, чол., заст. Власник (у 1 знач.). — Треба б прикупити ще трохи поля, щоб.. тобі після нас можна було стати правдивим дідичем-властивцем (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 181); За клопотами при закупуванню сирого воску земного від різних дрібних властивців Леон уже більше як тиждень не заглядав до Борислава (Іван Франко, V, 1951, 382).
ВЛАСТИВЕЦЬ
Тлумачення слова