ВЛАДНИЙ

ВЛА́ДНИЙ, а, е. Здатний, схильний нав’язувати свою волю, підкоряти собі. Олександр був владним князем і розумів, що у воєнний час потрібна міцна влада (Історія СРСР, I, 8, 1956, 87); Свідомість того, що вона необхідна для Річинських, розбурхала в ній приспану під оболонкою фальшивої покори владну вдачу (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 512);
//  Який виражає владу, волю, рішучість. Вираз обличчя у нього не лихий, але владний (Леся Українка, III, 1952, 145); Було, по вулицях знайомих Ідеш до рідної ріки — І раптом бачиш владний помах Богдана гордої руки (Максим Рильський, 300 літ, 1954, 79); Владний голос впливає на людей завжди, або лякаючи їх, або витвережуючи (Петро Панч, О. Пархом., 1939, 86).
♦ Бути владним над собою — зберігати самовладання, стримувати свої почуття. Вона все ще не владна над собою. Вона зараз візьме свій чемодан і вийде на перон, бо відмовитись від мрії неможливо (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 155).