ВКОРІ́НЕНИЙ (УКОРІ́НЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вкоренити. Розмножують суниці вкоріненими розетками, що утворюються на однорічних пагонах — вусах (Садівництво і ягідництво, 1957, 26); Обов’язок вдячності так був глибоко вкорінений у наших рицарських предків, що й Тугар Вовк не міг від нього виломатися [його обійти] (Іван Франко, VI, 1951, 21).
ВКОРІНЕНИЙ
Тлумачення слова