ВІЗАВІ́.
1. присл. Один проти одного; навпроти. Отак сидів він, візаві з нею (Яків Качура, II, 1958, 228).
2. невідм., чол. і жін. Той, хто перебуває навпроти. Він заглибився в якісь папери, надавши своєму візаві можливість говорити про що завгодно (Юрій Яновський, I, 1958, 543); * Образно. — Ось мій нинішній візаві, — і він, обернувшися лицем, говорив так, щоб чув його й президент, що йшов зараз за ними (Іван Франко, VII, 1951, 342).