ВІВЧА́РСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до вівчар 1. Лилися звуки вівчарської трембіти, лунаючи від верха до верха (Іван Франко, III, 1950, 8); Ніде ані людини, Лишчути — здалека вівчарська пісня лине (Максим Рильський, Поеми, 1957, 28).
2. Стос. до вівчарства. Вівчарський завод при мануфактурі налічував у 80-х роках [XVIII ст. в Росії] 17 тис. овець (Історія УРСР, I, 1953, 346).