ВІТРИ́СЬКО, а, чол. Збільш. до вітер. Все, що мало згоріти, згоріло, тільки сумно чорнів обпалений комин та осінній вітрисько барбався [порпався] в попелі, вишукуючи поодинокі жарини (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 192).
ВІТРИСЬКО
Тлумачення слова