ВІТРИ́ЛЬНИК, а, чол. Судно з вітрилами. Новий вітрильник гордо, як білокрилий лебідь, пристав до берега (Олесь Донченко, II, 1956, 513); Море лежало гладеньке, порожнє. Потім на обрії з’явився вітрильник (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 6).
ВІТРИЛЬНИК
Тлумачення слова