ВІ́ТРИК, а, чол., рідко. Зменш.-пестл. до вітер. Листочки з вітриком, жартуючи, шептались (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 146); Носили хліб [з автомашини] у магазин, і ранковий вітрик розносив його приємний запах на всю площу (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 5).
ВІТРИК
Тлумачення слова