ВІТРОВІ́Й, ю, чол., поет. Сильний вітер. Шумить осінній вітровій (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 91); Молода черешня на подвір’ї гнулася на всі боки, та не було їй порятунку від вітровію (Олесь Донченко, III, 1956, 37).
ВІТРОВІЙ
Тлумачення слова