ВІТЬ

ВІТЬ, і, жін., рідко. Те саме, що вітка 1. Тай ступила на вербову віть (Марко Вовчок, I, 1955, 94);
//  збірн. Віття. І дощ пройшов, і пахне віть бузкова (Любов Забашта, Вибр., 1958, 157).