ВІТЕРЕ́ЦЬ, рцю, чол. Зменш.-пестл. до вітер. Ранок такий-то тихий та ясний придався: ні вітерець не війне (Марко Вовчок, I, 1955, 48); В степу віяв тихий прохолодний вітерець з моря (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 111).
ВІТЕРЕЦЬ
Тлумачення слова
ВІТЕРЕ́ЦЬ, рцю, чол. Зменш.-пестл. до вітер. Ранок такий-то тихий та ясний придався: ні вітерець не війне (Марко Вовчок, I, 1955, 48); В степу віяв тихий прохолодний вітерець з моря (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 111).