ВІТЧИ́М, а, чол. Чоловік, що стає батьком дітей своєї дружини, яка має їх від попереднього одруження; нерідний батько. Вітчими йшли, тесті-скуп’яги, Зяті і свояки-мотяги (Іван Котляревський, I, 1952, 128); Він бачив, що Любочка добре ставиться, може, навіть любить свого вітчима (Вадим Собко, Справа.., 1959, 157).
ВІТЧИМ
Тлумачення слова