ВІТАМІ́НИ, ів, мн. (одн. вітамін, у, чол.).
1. Органічні сполуки різної хімічної природи, необхідні для нормальної життєдіяльності людини й тварин; брак їх зумовлює розлад організму (рахіт, цингу та ін. хвороби). Встановлено, що протягом усього індивідуального розвитку організму процеси життя, які відбуваються в клітинах і органах тварин, залежать від наявності вітамінів (Наука і життя, 12, 1956, 19); На вітамін C — аскорбінову кислоту — багаті шипшина, лимони, апельсини, чорна смородина, капуста (Загальний догляд за хворими, 1957, 53); — У ньому [маслі] стільки вітамінів, що ніякий екстракт не може з ним зрівнятися! (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 82).
2. Препарат, який містить такі сполуки. В Інституті біохімії Академії наук УРСР розроблено методику одержання стабільних сухих препаратів вітаміну Е, удосконалено спосіб утворення вітаміну A в комплексі з білком (Вечірній Київ, 26.I 1963, 1).