ВІСТУ́Н, а, чол.
1. Той, хто приносить звістку. Чи ж все буть йому кар вістуном І погрозою в людях!? (Іван Франко, XII, 1953, 503);
2. перен. Те саме, що вісник 2. Побачили усі, як птах, вістун весни, Із світанкової упав височини (Іван Нехода, Дорога.., 1945, 32).