ВІСТОВИ́К, а, чол., рідко. Те саме, що вістун 1. * У порівняннях. Аж ось і вітерок де не взявся: тихо зашелестівши листвою, він пробіг понад землею, наче вістовик скрикнув: «Стережіться!», і скрився (Панас Мирний, IV, 1955, 87).
ВІСТОВИК
Тлумачення слова