ВІСТОВИ́Й, а, е.
1. Який подає звістку, сигнал, умовний знак; сигнальний.
2. у знач. ім. вістовий, вого, чол. Солдат, який виконує службові доручення командирів штабу; посильний. Саме під цю негоду до хутора пробирався в лісі ще один нагальний вістовий штабу партизанських з’єднань (Іван Ле, Право.., 1957, 203); Без вістового командир взагалі як без рук (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 104).