ВІСТОВНИ́К, а, чол., рідко. Те саме, що вістун. [Головнокомандувач:] Ось вістовник біжить із гір..; Якби він нам приніс хорошу вість! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 405); Ворони крилаті Летіли здалеку, червоного вина Жадні напитися, вістовники недобрі (Максим Рильський, Поеми, 1957, 23).
ВІСТОВНИК
Тлумачення слова