ВІСТОВЕ́ЦЬ, вця, чол. Те саме, що вістун 1. І вістовець не приходить од їх, щоб за їх розказати (Леся Українка, IV, 1954, 278); Прискакав до замкової брами вістовець і таку передав маркізові новину, що той мусив раптово поїхати (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 96).
ВІСТОВЕЦЬ
Тлумачення слова