ВІ́СТОНЬКА, и, жін. Пестл. до вість 1. Вчула мати вістоньку та й заголосила (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 152); — Дорогий брате Василю, — читала вголос Марія, — подаю тобі першу від себе вістоньку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 91).
ВІСТОНЬКА
Тлумачення слова