ВІСО́Н, у, чол., заст. Тонка коштовна тканина у вбранні царів, жерців і т. ін. Готичний присмерк, еллінську блакить, Легенд біблійних мідь, вісон і злато — Все можемо на полотні віддати Чи на папір слухняний перелить (Максим Рильський, I, 1960, 246); * Образно. Єрусалим Розкинувсь гордо перед ним, Сіяє в золотім вісоні Ізраїльський архієрей! (Тарас Шевченко, II, 1953, 321).
ВІСОН
Тлумачення слова