ВІ́СНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до вісник 1, 2. Кілька разів Саня сама відносила протоколи аналізів до цеху, і там зустрічали її, мов вісницю перемоги (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 103); Люблю, як темний ліс заграє на кордоні, І перші вісниці шумливої весни — Чарівні ластівки в своїм веселім дзвоні До нас спускаються з ясної вишини (Євген Фомін, Вибр., 1958, 175).
ВІСНИЦЯ
Тлумачення слова