ВІСКРЯ́К, а, чол., діал.
1. вульг. Шмаркля. Витерти віскряки під носом.
2. лайл. Шмаркач. [Храпко:] Молодець… Віскряк, а не молодець! (Панас Мирний, V, 1955, 40); [Гордій:] Я піду втоплюсь!.. (Почина ревти).. [Полі карп Іванович:] Ах ти віскряк!.. Да як у тебе язик повернувся таке вимовити (Марко Кропивницький, IV, 1959, 332).