ВІ́ЩИЙ, а, е, уроч.
1. Який віщує що-небудь; пророчий. [Гелен:] Цар Ономай образив Аполлона.. і бог за те свій гнів йому прорік устами віщими Кассандри (Леся Українка, II, 1951, 299); В одно злилися наші вчинки — Одна ріка, одна рука, Там слово Лесі Українки І слово віщого Франка Не міжнародні поєдинки — Народів дружбу проріка (Максим Рильський, III, 1961, 304); Віщим пострілом «Аврора» почала добу нову (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 175).
2. заст. Мудрий, проникливий. Поперед інших стяг новий неси, Карай насильство своїм словом віщим (Павло Грабовський, II, 1959, 387).