ВІЩУ́НСЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до віщун. [Гелен:] А я прийшов з повагою жерця, в віщунській діадемі (Леся Українка, II, 1951, 298); Наливайкові починала набридати довга процедура подвійного переказу віщунської й порожньої промови прелата (Іван Ле, Україна, 1940, 151).
ВІЩУНСЬКИЙ
Тлумачення слова