ВІЩУ́НКА, и, жін., заст., поет. Жіночий рід до віщун. [Деїфоб:] Ти хоч і віщунка, та сама своєї долі, видно не вгадаєш (Леся Українка, II, 1951, 280); Хто може вихвалити гідно Дня віщунку, золоту зірницю До схід сонця в пурпуровім блиску? (Іван Франко, XII, 1953, 324).
ВІЩУНКА
Тлумачення слова