ВІ́ШАЛО, а, сер.
1. Закріплена на стовпах або підвішена на мотузках чи дротинах тичка для сушіння чого-небудь; жердка. І де та, Марисю, загортина [верхній жіночий одяг]? — В коморі на вішалі (Словник Грінченка); Висушену до стандартної вологості махорку знімають з вішал і глиць у вологі дні, щоб не обламувалося листя (Технічні культури, 1956, 346).
2. діал. Вішалка (в 1 знач.). Коли виходили з зали й він здіймав з вішала свій капелюх, переходила коло нього одна студентка (Ольга Кобилянська, III, 1956, 321).