ВІ́СЕНЬ, і, жін., діал. Осінь. Вже тоді вісень ішла; лист червонів, жовтів, в’янув і обсипавсь (Марко Вовчок, I, 1955, 203); [Мати:] Вже якось сама управлюся, а там на вісень.. знайду собі невістку (Леся Українка, III, 1952, 232).
ВІСЕНЬ
Тлумачення слова