ВІ́РШИК, а, чол. Зменш.-пестл. до вірш 1. Посилаю оце для «Вісника» два свої віршики, написані ще зимою (Леся Українка, V, 1956, 307); Кожна людина, хоч би з невеличкою освітою, уміє підбирати рими і складати віршики (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 15).
ВІРШИК
Тлумачення слова