ВІРЛИ́ЦЯ, і, жін., розм., рідко. Те саме, що орлиця. Давала тінь йому вір лиця, Лизав криваві рани вовк (Павло Грабовський, I, 1959, 259); * Образно. — А знаєш, брате: Мелашка, ота «вірлиця-дівчина», як ти кажеш, і є моя дружина… (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 79).
ВІРЛИЦЯ
Тлумачення слова