ВІ́РЧИЙ, а, е. Який свідчить про доручення комусь чого-небудь. [Бжостовський:] Завтра ж їду сам до Носівки, а поки потурбуйтеся повернути мені мого вірчого листа на управління справами — зараз же (Іван Кочерга, I, 1956, 65).
▲ Вірчі грамоти — документи, які засвідчують призначення певної особи дипломатичним представником у якій-небудь державі.
ВІРЧИЙ
Тлумачення слова