ВІНШУВАТИ

ВІНШУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., рідко. Те саме, що поздоровляти; вітати. Віншують гості, подарунки виймають, розв’язавши клунки: «Твоїм добром — тобі ж чолом!» (Леся Українка, I, 1951, 280); Наперекір усім паничам співав у той день Данько, стоячи з хлоп’ятами на хорах, відспівуючи Ганнине дівоцтво, віншуючи молодих зі щастям, що вже гряде… (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 270).