ВІЛЬШНЯ́К, а, чол., збірн. Зарості вільхи. Птиця, струшуючи краплини з крил, перелякано зривалася з води і затухала за густими верболозами і вільшняком (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 67); Очима, сповненими жаху, [Пимон] вибирав місце, де можна було б заховатися. Таким місцем могли бути кущі молодого вільшняка (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 83).
ВІЛЬШНЯК
Тлумачення слова